Проміняла Європу на Україну

Ювженко Анжеліка студентка першого курс журналістики, навчається у Українському гуманітарному інституті. Дівчина яка проміняла навчання в найкращому вищому навчальному закладі Польщі Ягелонському Університеті на навчання в «Найпрестижнішому Вузі Європи».

В дитинстві Анжеліка була позитивною, доброю дівчинкою, мама та знайомі її називали миротворцем. «В дитинстві я любила допомагати людям, мені подобалось робити людей щасливими, бачити посмішки на їх обличчах.»
В дитинстві вона мріяла стати спочатку вчителем потім винахідником, вчителем історії та права, ювеліром, режисером та письменницею. «Я дуже довго шукала себе, мені подобалось багато що, я хотіла займатися усім на світ.» В кінці кінців Ліка вирішила стати журналісткою. «Мені подобається мій вибір, тому що мені подобається писати й доносити інформацію до людей. Мені подобається спілкуватися та комуні кувати з людьми. Я вірю в те, що це буде та професія, яку я буду любити і вона буде для мене не тягарем, а навпаки буде приносити задоволення. Та завдяки ній я зможу послужити Богу.»

«Я вірю в те, що Бог подарував мені шанс на життя…»
«Мої батьки дуже мене любили та люблять. Я в родині найстарша донька з трьох. В дитинстві моя мама розповідала мені про те як я народжувалась, це був дійсно цінний досвід з Богом.» Коли мама Анжеліки завагітніла нею, в неї почались великі проблеми. Токсикоз не давав мамі життя. Лікарі запевнювали жінку що треба робити аборт. «Мама не могла ні їсти, не стояти, не лежати. Їй казали, що вижити може або мати або дитина, їй казали що треба робити аборт. І моя мама практично погодилась, але її подруга відмовила її.» Про цю проблему дізналися в церкві та почали молитися. Декілька громад з Києва та Чернігова молилися за цю родину. Одного разу до тата Анжеліки підійшла одна жінка з церкви й сказала, що їй було ведіння. «Ця жінка розповідала, що бачила руки Бога, а на них стояв мій тато і голос сказав, що все буде добре. І після цього народилося таке чудо як я.
Я вірю в те, що Бог подарував мені шанс на життя, бо Він має геніальні плани що до мене.» Тому дівчина хоче посвятити своє життя Богові.

Шкільне життя
Анжеліка з дитинства мріяла про пригоди. З самого малечку дівчинка відвідувала клуб шукачів пригод, а пізніше Клуб слідопитів. Там вона ходила в походи, вчилась орієнтуватися на місцевості та шукала пригоди. Але цього їй було замало: вона шукала чогось більшого. Кожні два, три роки вона змінювала школу. З першого по четвертий клас вона була активною ученицею в класі, завжди займала перші місця в декламуванні віршів. В п’ятому класі вона перейшла до нової школи. Під час навчання перемогла в конкурсі краси і стала «Міні міс 2010 Броварського НВК номер вісім». Після цього вона перейшла до ще однієї школи з поглибленим вивченням іноземних мов де почала вивчати поглиблено англійську та додатково польську мови. Закінчивши дев’ятий клас їй запропонували поїхати по обміну на навчання до Польщі.

Початок довгоочікуваних пригод
« На початку запропонували моїм подружкам відмінницям, мене це ніяк не стосувалося, але мені стало цікаво і я вирішила більше дізнатися про цю можливість навчатися за кордоном. Як з’ясувалося далі, це була пропозиція навчатися у Польській школі останніх три випускних класи. Я була дуже здивована, що мої батьки дали свій дозвіл на виїзд, тому що я була домашньою дівчинкою.»  Ось так почалися її пригоди. В 15 років вона поїхала до міста Перемишль. Вона там нікого не знала. Жила сама в кімнаті. Друзів їй було зайти важко, тому що мови вона практично не знала. Але згодом вона адаптувалася та повністю поринула в шкільне життя. Три роки проминули дуже швидко. Прийшов час випускного та випускних іспитів. Перед ними вона дуже хвилювалась, бо боялась, що вона не здасть математику. «Я не дуже хвилювалась, але переживання були присутні. Коли я прийшла на іспит я розуміла, що я вже більше нічого не вивчу, тому я просто отримувала задоволення від процесу самого іспиту»
Її переживання були марними. Вона здала іспити з досить високими результатами. Вона навіть здала математику, і навіть досить добре. Після того як вона дізналась свої результати вона подала документи в Ягелонський Університет. Її прохідний бал на сорок балів був вищий за поріг. Але паралельно вона подала документи до Українського Гуманітарного Інституту. На початку її не хотіли приймати бо не знали що з нею робити. Середня освіта польська, а сама подає документи в Український вищий навчальний заклад. Життя так складається , що її приймають й туди й сюди. Але все ж чомусь вона обирає саме Український Гуманітарний Інститут.

«Я вважаю, що я зробила правильний вибір»
«Для мене УГІ це не просто місце навчання. Тут я можу рости як особистість, розвиватися та не деградувати. Саме тут я можу активно приймати участь в служінні. Тут я можу рости духовно, а для мене це дуже важливо, тому що я вважаю, що Бог завжди має бути на першому місці.  Можливо тут не найвищий рівень навчання, але я вважаю, що з Божою допомого я зможу стати хорошим спеціалістом в своїй справі та розповісти людям про Бога використовуючи свої таланти.» Ось так вона обґрунтовує свій вибір. Її друзі й досі не можуть зрозуміти її вибору, досі вважають її трохи шаленою, та варіаткою. «Я вважаю, що я зробила правильний вибір.  До Польщі я завжди зможу виїхати, тим паче я дуже добре знаю польську. А зараз я не можу уявити кращого студентського житті ніж тут.»

Ось так дівчинка яка була вимолена в Бога, готова пожертвувати своїм комфортом та іншими світськими благами, щоб вивчитися в адвентистському вищому навчальному закладі та в подальшому служити Богу своїм журналістськими талантами для людей.